Коротко
- У жовтні 2026 федеральний суд у Небрасці (справа Agarwal v. Miller) підтвердив: USCIS має право відмовити в EB-1A, навіть якщо заявник формально виконав три з десяти критеріїв. Це так званий «final merits determination» — другий, оцінний етап розгляду.
- Дев’ять місяців тому інший суддя того ж округу у справі Mukherji v. Miller вирішив протилежне: двоетапна схема незаконна, бо USCIS запровадило її 2010 року внутрішнім меморандумом без належної процедури. Уряд тоді подав апеляцію і відкликав її.
- Два протилежні рішення в одному окрузі означають одне: остаточного слова ще немає, і до рішення апеляційного суду або Верховного суду USCIS продовжить застосовувати два етапи.
- Практичний висновок для українців, що готують EB-1A: три критерії — це вхідний квиток, а не перемога. Петиція має переконати офіцера в «стійкому національному або міжнародному визнанні» як цілісна історія.
- Нижче — що саме вирішили суди, чому це важливо і як будувати петицію так, щоб вона витримала другий етап.
Якщо ви читали нашу статтю «Анатомія відмови: 7 RFE», то знаєте найпоширеніший сценарій відмови в EB-1A: USCIS визнає, що заявник виконав три, чотири, іноді п’ять критеріїв, а потім у наступному абзаці пише, що «сукупність доказів не демонструє стійкого визнання» і відмовляє. Юристи роками сперечаються, чи має служба на це право. Восени 2026 два федеральні судді в одному штаті дали на це питання протилежні відповіді. Розбираємо, що це означає для вашої петиції.
Що таке «final merits determination» і звідки він узявся
Закон (INA §203(b)(1)(A)) каже, що категорія EB-1A призначена для осіб з «екстраординарними здібностями», підтвердженими «стійким національним або міжнародним визнанням» та «розлогою документацією». Регуляція 8 CFR §204.5(h)(3) переводить це на практичну мову: заявник має або показати одну велику міжнародну нагороду рівня Нобелівської премії, або виконати щонайменше три з десяти критеріїв — нагороди, членство в асоціаціях, публікації про нього, суддівство, оригінальний внесок, авторські статті, виставки, провідна роль, висока зарплата, комерційний успіх.
До 2010 року USCIS розглядало петиції в один етап: є три критерії — є підстави для схвалення. У 2010 році після справи Kazarian v. USCIS у Дев’ятому окрузі служба випустила внутрішній меморандум і запровадила два етапи. Перший: чи виконано три критерії формально. Другий, «final merits determination»: чи доводить уся сукупність доказів, що заявник справді належить до невеликого відсотка на вершині своєї сфери. Саме на другому етапі з’являються формулювання «докази є, але вони не свідчать про стійке визнання», які знайомі кожному, хто отримував RFE.
Справа Mukherji: суд визнав другий етап незаконним
Анахіта Мукерджі, журналістка з Індії, подала I-140 за EB-1A у березні 2024 року. USCIS визнало, що вона виконала п’ять із десяти критеріїв, і відмовило на другому етапі. Вона оскаржила відмову у федеральному суді Небраски (справа №4:24-cv-03170), і в січні 2026 року суд став на її бік.
Суд не оцінював, чи справді вона «екстраординарна». Він розглянув інше: чи мала USCIS право запровадити другий етап так, як це зробила. Висновок: не мала. Двоетапна схема є по суті новим правилом, а не тлумаченням наявного, а нові правила за законом про адміністративну процедуру ухвалюються через публічне обговорення, якого 2010 року не було. Служба до того ж не пояснила, чому відмовилася від одноетапного підходу, яким користувалася майже двадцять років. Після рішення Верховного суду у справі Loper Bright (2024), яке скасувало обов’язок судів погоджуватися з тлумаченнями відомств, суд вирішив це питання самостійно і визнав схему «недійсною від самого початку».
Уряд подав апеляцію до Восьмого округу, а згодом відкликав її. Отже, рішення залишилося чинним, але лише для сторін цієї справи і без прецедентної сили для інших судів.
Справа Agarwal: інший суддя сказав протилежне
Через кілька місяців до того самого суду надійшла схожа скарга — Agarwal v. Miller (справа №4:26-cv-03049). Головуючий суддя округу Браян Бюшер не лише відмовив заявнику, а й прямо написав, що рішення у справі Mukherji «необґрунтоване і непереконливе», і відхилив позов остаточно, без права повторної подачі.
Логіка суду спирається на рішення П’ятого апеляційного округу у справі Amin v. Mayorkas (2022): виконання трьох критеріїв є необхідною, але не достатньою умовою. Закон вимагає «стійкого визнання», і USCIS має право перевірити, чи докази, які формально відповідають критеріям, справді його доводять. Інакше, міркував суд, три статті в галузевих виданнях і членство у двох асоціаціях автоматично робили б людину «вершиною сфери», чого Конгрес явно не мав на увазі.
Є в рішенні й деталь, важлива для майбутніх позивачів. Уряд стверджував, що строк оскарження схеми 2010 року давно минув. Суд це відкинув: за рішенням Верховного суду у справі Corner Post (2024) шестирічний строк рахується від моменту, коли саме цьому заявнику відмовили, а не від дати меморандуму. Тобто двері для нових позовів відкриті, навіть якщо цей конкретний програв.
Що це означає на практиці
Для USCIS нічого не змінилося: служба продовжує застосовувати два етапи, як і раніше. Жодне з двох рішень не є обов’язковим для інших судів, а Восьмий апеляційний округ, у якому розташована Небраска, позиції ще не висловив. Справжня розв’язка можлива лише після рішення апеляційного суду, а при розбіжності між округами — Верховного суду. Це питання років, не місяців.
Для заявника це означає, що розраховувати на «три критерії — і схвалення» не можна. Але є і зворотний бік, який у цих справах часто губиться. Суди в обох рішеннях погоджуються в одному: USCIS не може відмовляти довільно. Якщо служба сама визнала виконання критеріїв, вона зобов’язана пояснити, чому ці самі докази не доводять визнання, не вигадувати додаткових вимог, яких немає в регуляції, і не суперечити власним висновкам. Відмови, що порушують це, суди скасовують як свавільні, і таких рішень за останні роки накопичилося чимало (зокрема Scripps College v. Jaddou). Тобто другий етап — це не вирок, а поле, на якому грають за правилами, і правила ці можна використати.
Як будувати петицію під другий етап
Перевищуйте мінімум. Три критерії дають офіцеру формальну підставу перейти до другого етапу; п’ять-шість критеріїв змінюють тон розгляду. У справі Mukherji саме п’ять визнаних критеріїв зробили відмову вразливою в суді. У наших кейсах ми цілимося в чотири сильні критерії щонайменше, і кожен має бути підтверджений не одним документом, а кількома незалежними.
Доводьте не критерій, а визнання. Публікація про вас у галузевому виданні закриває критерій формально. Але офіцер на другому етапі питає: хто це видання, яка його аудиторія, чому саме про вас написали, і що з цього випливає для вашого статусу в професії. Кожен доказ у петиції має відповідати на це питання до того, як його поставлять.
Покажіть, що визнання «стійке». Закон вимагає «sustained acclaim» — не один гучний рік, а тривалість. Нагороди 2019 і 2025 років працюють краще, ніж три нагороди 2025-го. Якщо кар’єра коротка, тривалість доводять послідовністю: від локального до національного, від участі до суддівства, від виконавця до експерта, на якого посилаються.
Пишіть супровідний лист як обґрунтування для офіцера. На другому етапі офіцер має написати, чому він схвалює. Якщо ваш лист уже містить цей текст — логічний ланцюжок від доказів до висновку про «вершину сфери» — ви зробили його роботу за нього. Як саме офіцер читає петицію, ми описали у статті «День очима офіцера USCIS».
Тримайте запасний шлях. Для багатьох українських фахівців EB-2 NIW є не «слабшою» версією EB-1A, а окремою категорією з іншою логікою: там немає «вершини сфери», а є «істотна користь для США» від вашої роботи. Подвійна стратегія — EB-1A і NIW паралельно або послідовно — страхує від того, що другий етап в одній категорії зіграє проти вас. Яка з категорій реалістична для вашого профілю, ми розбирали у матеріалі «EB-1A чи EB-2 NIW».
Якщо відмова вже є
Відмову після визнаних трьох і більше критеріїв варто читати уважно: якщо офіцер вимагав того, чого немає в регуляції, ігнорував власні висновки чи не пояснив, чому сукупність доказів недостатня, є підстави для клопотання про перегляд (I-290B) або для федерального позову за адміністративною процедурою. Рішення у справі Agarwal показує, що саме атака на двоетапну схему в цілому поки не працює; рішення у Scripps та подібних справах показує, що атака на конкретні помилки офіцера працює регулярно. Нова петиція з посиленими доказами в багатьох випадках швидша й дешевша за будь-який із цих шляхів, і ми чесно кажемо клієнту, коли це так.
Часті запитання
Чи змінилися правила EB-1A після цих рішень?
Ні. USCIS застосовує двоетапний розгляд так само, як з 2010 року. Рішення у справах Mukherji та Agarwal стосуються лише їхніх сторін і показують, що питання відкрите в судах, але на поточні петиції вони безпосередньо не впливають.
Я виконав чотири критерії. Чи це гарантує схвалення?
Ні. Кількість критеріїв важлива, але офіцер на другому етапі оцінює, чи сукупність доказів показує стійке національне або міжнародне визнання. Чотири добре задокументовані критерії з доказами впливу значно сильніші за чотири формальні, але гарантій у цій категорії не дає ніхто.
Чи варто українцям подавати EB-1A зараз, чи краще дочекатися рішення апеляційного суду?
Чекати немає сенсу: апеляційне рішення може зайняти роки, а EB-1A залишається єдиною категорією працевлаштування без черги за Visa Bulletin. Правильна відповідь — подавати петицію, зібрану з розрахунком на другий етап, а не на формальні три критерії.
Чи стосується «final merits determination» також NIW?
Для EB-2 NIW діє інша схема — три «зубці» тесту Dhanasar (істотна цінність роботи, здатність її просувати, користь для США від звільнення від вимоги роботодавця). Формально другого етапу там немає, але оцінка сукупності доказів присутня в кожному з трьох пунктів, тож підхід «доводити користь, а не критерій» працює і там.
Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Дані наведено станом на 26 жовтня 2026 року за текстами рішень у справах Mukherji v. Miller (D. Neb., №4:24-cv-03170, січень 2026) та Agarwal v. Miller (D. Neb., №4:26-cv-03049, 2026), рішення П’ятого округу Amin v. Mayorkas (2022), а також аналітичними публікаціями юридичних видань. Рішення судів першої інстанції не створюють загальнообов’язкового прецеденту.